17.01.2011 16:37
Чому у Львівській міськраді розгорівся земельний скандал між «свободівцями» та депутатами-«старожилами» Земля в усі часи була предметом дрібних міжусобиць та масштабних війн, для когось вона – засіб виживання, а для інших – символ влади. Політики та бізнесмени по-різному розуміють цінність землі, хоча отримати дивіденди з неї хочуть і ті, й інші. Саме земельні питання, які вирішує Львівська міська рада, чітко продемонстрували внутрішні проблеми, які існують між міні-кланами цього середовища – хтось комусь перекрив хабарний кисень, з кимось чимось не поділилися – і маємо рясний обмін нищівними заявами перед широким загалом. Депутати Львівської міської ради від фракції ВО «Свобода», які за нової каденції мають більшість у сесійній залі, звинуватили у корупції своїх колег з інших політичних сил, які вже не вперше потрапили до ради. Натомість «меншовики» в особах Юрія Кужелюка, Валерія Веремчука, Михайла Хміля дещо перебільшено дивуються: відвести землю під приватну садибу, мовляв, корупція, а під комерційний проект – ні? Проте ці взаємні звинувачення добре попрацювали на обидві сторони, з’явившись чи не у кожному ЗМІ Львова, активізувавши як прихильників, так і недоброзичливців обох таборів. Окрім відомих «скелетів» будь-якої міської ради, свіжий земельний скандал у Львові можливо вперше вказав на неспроможність ВО «Свобода» до злагодженого керування та викрив відсутність спільної стратегії у діях лідерів партії. Проаналізувавши усі коментарі учасників подій навколо львівської землі, Вголос так і не зміг знайти у них чітку просту відповідь на питання «Що ж сталося насправді?». Тому ми вирішили запропонувати читачам свою версію того, що відбувається всередині львівської «Свободи» і що, з одного боку, не до кінця озвучують її політичні опоненти, а з другого - так ретельно вона сама приховує. Львівська міська рада минулого скликання складалася переважно із бізнесменів різного ґатунку, кожен з яких так чи інакше намагався лобіювати свої інтереси. Нечисельна тоді фракція ВО «Свобода» разом з колегами від інших політичних сил справно голосувала за земельні питання, не піднімаючи рейваху через сотки та гектари. Навпаки, тодішній голова фракції Василь Павлюк неодноразово наголошував на тому, що людям треба сприяти, допомагати, виділяти... Тихою і конформістською була політика маленької фракції щодо земельних питань. Та й вище партійне керівництво, певно, не дуже тим переймалося, оскільки значного впливу на публічну політичну діяльність «Свободи» бізнесові фокуси її депутатів не мали. Але пройшли вибори, свободівці отримали більшість, до «старих» свободівських бізнесменів та нечутних політиків приєдналися бізнесмени та галасливі політики нового призиву, а також купка студентів і безробітних. Якість останніх - не головне, коли з кількістю усе гаразд. Коли є більшість – можна й покерувати, і все тобі зійде з рук, якщо вдало при цьому сховатися за інтересами громади. І тут в «історії керування» львівської «Свободи» перетинаються кілька сюжетних ліній. Лінія перша - бізнесова. Якщо проаналізувати попредній і теперішній склад фракції "Свободи", то помітно, що бізнес потужно в ній представлений. Понад те, бізнесмени-депутати від "Свободи" зі стажем в цій каденції очолили багато депутатських комісій, в тому числі і земельну. Не виключено, що старі бізнесмени обтяжені діловими зобов'язаннями, і саме це стало підставою для того, щоб фірми «Шива» та «Орієнтир» отримали землю під комерційні проекти. «Старі» депутати-бізнесмени від "Свободи" по-трохи вводять у курс "бізнесових" справ нових і зелених, вчать їх правильно голосувати та роздрукувати для наочності тарифи. Але, от біда, меншість у міській раді також витратилася на вибори, також мала певну мету, йдучи на добровільне депутатство, а земля у Львові, хоч і дорога, проте не безрозмірна. Тому свободівці мають придумати, як ту настирливу меншість з її заявами позбавити доступу до грошового потоку. І, як це вже заведено у депутатів «Свободи», вони починають кричати: «Тримай злодія!» чи то пак корупціонера. Натомість громаді розказують про те, як тепер добре буде її інтересам і як львів’яни самі вирішуватимуть кому виділяти землю, кому ні. На виконання своїх обіцянок громаді фракція «Свобода» реально позбавляє з десяток мешканців приватних будинків їхнього законного права на приватизацію ділянок під забудовою, і, певно для покращення добробуту і комфорту громади, виділяє ділянки приватним фірмам «Шива» та «Орієнтир» . Щодо цих двох ділянок голова фракції «Свобода» у міськраді Руслан Кошулинський пояснив журналістам, що ця земля розташована у таких місцях, що і нога людська там не ступить, якщо дві фірми не почнуть там щось будувати. «Вони можуть там і дорогу заасфальтувати», – наївно кліпаючи волошковими очима сказав Руслан Кошулинський. Одним словом, все виключно для блага громади. Прикметним є те, що питання виделення ділянок фірмам «Шива» та «Орієнтир» залишилися цій раді у спадок від попередників. Руслан Кошулинський з цього приводу сказав наступне: «Власник однієї з цих фірм поскаржився нам, що від нього вимагали гроші за виділення землі, але він відмовився давати хабара. Тому ми і проголосували за це питання, щоб довести, що ми подолаємо корупційні схеми». Але не так швидко насправді «ламалися» корупційні схеми. Адже питання чесного підприємця вперше було перенесене і новим складом міськради Львова за ініціативи «Свободи» і тільки з другого разу було позитивно вирішене. Не у той кабінет валізку з грошима заніс спочатку? Також очевидним є виникнення конфлікту інтересів між "старими" та новими представниками бізнесу від "Свободи". Депутати попередньої каденції мають виконати свої обіцянки, гроші за які вже лежать у кишені, "молодняк" прагне чимшвидше "відбити" витрачене на потрапляння до міської влади (і не тільки за власні місця, а ще й за менш грошовитих однопартійців)... Лінія друга - політична. Окрім власних бізнесових інтересів, депутати мають думати і про рідну партію. І тут все просто, адже всі ми не малята, які вірять, що партія живе і функціонує за рахунок партійних внесків. Будь-які партії за будь-яких часів живилися бізнесом. І ніхто не заперечуватиме цивілізованого лобіювання бізнесових інтересів задля цивілізованого розвитку. Але, коли стається так, що партійний бізнес невзмозі «прогодувати» партійний апарат (на студентську стипендію чи на допомогу з безробіття сильно не розгуляєшся), то шукати бізнесового донора доводиться на стороні. Для ВО «Свобода» такими першими відомими загалові донорами стали приватні фірми «Шива» та «Орієнтир». Злі язики подейкують, що керівництво однієї з цих фірм мало занести валізку зі спонсорською допомогою прямо аж на саму верхівку партійної драбини... Не слід забувати і те, що окрім бізнесменів-студентів-безробітних у фракції ВО «Свобода» у Львівській міській раді є низка людей, яких можна назвати чистими політиками – Іван Гринда, Руслан Кошулинський, Юрій Михальчишин. А для політиків земельні обіцянки – одні з основних. Підприємцям пообіцяли сприяти і виділяти, громаді пообіцяли керувати і розподіляти. І можна було б думати, що завдяки цим обіцянкам оберуть знову, і ще не раз, але, як кажуть в Одесі, однією сракою на два базари довго не всидиш. Хто ж насправді вирішує земельні питання у Львові? До кого, як до мудрого Соломона, стікаються на вирішення річки проблем "заблукалих" львівських свободівців? Можемо припустити, що до того, хто керує ВО «Свобода», їхнього партійного лідера. Адже навіть такий трибун, як секретар міськради Василь Павлюк, протягом останнього часу займає дещо відсторонену щодо своїх однопартійців позицію і воліє відмовчуватися. Про причетність до земельних питань Львова вищого партійного керівництва "Свободи" свідчить і спосіб прийняття рішень постійною депутатською комісією з питань землекористування Львівської міської ради. За словами очевидців, для того, щоб отримати відповідь на своє прохання від комісії, потрібно принести всі необхідні заяви та документи, а потім – почекати за дверима кілька годин, поки відбудеться консультація когось з Кимось. Також дивує і той факт, що усі земельні питання, які «відфутболила» фракція ВО «Свобода» на засіданні сесії, були попередньо затверджені комісією з питань землекористування. Чому ж змінилася думка комісії? Хтось наказав змінити? Виходить, що під егідою боротьби зі старими корупційними схемами у міськраді Львова запроваджуються нові, більш правильні та модернізовані, суть яких полягає у тому, що дрібні посередники (депутати) усунені від процесу, що, безумовно, його полегшує – за принципом єдиного вікна. Отак на перетині цих сюжетних ліній і виникає конфлікт інтересів усередині самої фракції ВО «Свобода». «Старі» бізнесмени, які, теоретично, вже отримали свою частку за виділення землі, мають виконати свої зобов’язання перед тим, як перейти до нових схем, нові бізнесмени мають якось повертати витрачені кошти та чимось оплатити виявлену партійним керівництвом довіру, а політики – мають боротися з тією корупцією...

Ось така несвобода у «Свободі».